SAMNA
проект: Samna
локація: вул. Івана Мазепи, 6, Київ, Україна
площа: 726 m²
рік: 2020
фото: Андрій Безуглов
Samna – це ресторан близькосхідної кухні в авторській інтерпретації відомого ізраїльського шефа Меїра Адоні. Заклад розміщений в історичній частині Києва, поряд з Арсенальною площею. Ресторан займає цокольний та перший поверхи колишньої садиби «Будинок Іпсіланті», зведеної у 1797 році. На початку XIX століття тут мешкав османський князь Костянтин Іпсіланті, що втік до Києва після участі у невдалому повстанні.
Цікавий факт – з роками перший поверх будинку заглибився під землю та перетворився на підвальне приміщення. Вікна, що у XVIII столітті виходили на київські вулиці, стали нішами, тепер вони знаходяться нижче рівня землі.
Естетику закладу визначили товсті цегляні стіни та арочні склепіння. Дизайнери рафінували автентичні елементи та створили на їхній базі новий та актуальний інтер’єр. Щоб проявити характер оригінального приміщення, довелося повністю приховати комунікації та систему кондиціонування. У залах Samna ви не побачите жодних дротів, кабелів або коробів.
Ресторан має 5 залів та 120 посадкових місць. Гостей вітають у welcome-барі з аперитивами, далі вони прямують в один з трьох залів із сервірованими столами. Наступний пункт подорожі – зал з мідним мостом, балконом для діджея та контактним баром. Це місце для спілкування та занурення в атмосферу Samna.
В інтер’єрі ресторану багато міді. Вона підкреслює шляхетність закладу та працює на контрасті з лаконічними формами барного острова, консольних стільниць та підвішеної на металевих тросах полиці з бокалами.
М’який відтінок міді присутній також у освітленні ресторану. Промені прожекторів відбиваються у мідних «тарілках», підвішених під стелею, і звідти потрапляють на столи. Така схема ілюмінації дає ефект густого та теплого жмутку світла, що комфортно підсвічує простір та не сліпить очі.
Окремий зал ресторану присвячений вину. Скляні шафи, розміщені по периметру, символізують теруари – місцевості, де вирощують виноград. Малюнок зрізів ґрунту нанесений на фасади методом друку по склу. У верхній частині зображення переходить в градієнт – крізь напівпрозоре скло ми бачимо пляшки вина, котре «виросло» з цього ґрунту.
Окрім міді в інтер’єрі використані масив дубу, шкіра та сталь. Дизайнери зупинилися на цих матеріалах, тому що саме вони широко використовувалися у часи розквіту «Будинку Іпсіланті». Стіни частково вкрили штукатуркою теплого молочного відтінку, частково залишили натуральну цеглу.
«Старі будівлі говорять самі за себе. Вони вимагають від дизайнера поваги та певного аскетизму, вміння балансувати між історією та сучасними підходами. Одним із челенжів проекту стало прокладання комунікаційних мереж, без яких ресторан сьогодні не може функціонувати. Річ у тому, що будь-які електричні дроти на цих стінах були б чужорідними. У часи, коли будинок був зведений, їх просто не існувало. Ми вирішили цю задачу на користь автентичної архітектури та чистих стін», – розповідає співзасновник YOD Group Володимир Непийвода.
